Наш полк

Мартусь Марія Федорівна

17 квітня 2014 8:26
Мартусь Марія Федорівна

Серед учасників ІІ-ї Світової війни були і є такі, хто дав би будь-яку ціну лише б витерти зі своєї пам’яті спогади про ті жорстокі дні…

Моя мати з подібних ветеранів.

1943 року, коли південь України з тяжкими боями залишали німецькі війська, вона – тоді вісімнадцятирічна дівчина, потрапила до Радянської армії (її старша сестра працювала у військкоматі й у документах «виправила» рік народження з 1925 на 1924 – мобілізованим треба було мати не менше 19-ти років).

Мати ніколи не згадувала про війну.

Ніколи!

З родинних розповідей я дізнався, що шлях госпіталю, де мати працювала, проліг через Карпати, Угорщину…

Якось демонструвався телефільм, що розповідав про Балатонський котел (майже півмільйонне угруповання радянських військ було заблоковане біля цього відомого європейського озера й лише за спішною допомогою сусідніх фронтів кільце угорсько-німецьких дивізій було розірване). Тяжко хвора мати тихо сказала: «Я там теж була».

Вона ніколи не відгукувалась на прохання прийти до військкомату за черговою ювілейною медаллю, а коли привозили їй додому воєнні відзнаки, мовчки приймала їх.

Я намагався знайти якісь шляхи до таємниці материного мовчання, але так і не зміг. Кілька років тому мати померла…

Нещодавно ми одержали листа з архіву Міністерства оборони Російської Федерації (з Подольска Московської області). У ньому повідомлялося, що наша мати – Марія Федорівна Абліцова, працювала в інфекційному госпіталі №4263 Українського фронту.

Ми розуміємо, що це складно, але, раптом, хтось побачить у пропонованому фотознімку (місце зйомки: м. Печ, Угорщина) знайому однополчанку  й відгукнеться на наше прохання розповісти про найдорожчу для нас людину – МАТІР, бабусю й прабабусю.

vi_tally@ukrpost.net

Проект розпочато телеканалом "Інтер" у березні 2014 року. Партнери проекту: