Опір нацизму в Німеччині: від студентів до священиків

15 травня 2018 14:32

«Зараз німці схожі на натовп безвольних боягузливих людей, які слухають волю будь-якого господаря, вони готові до того, щоб їх зігнали в стадо і повели в безодню. В результаті постійного насильства влади над совістю - кожна людина мовчить або бреше». Це цитата з листівок, які в роки війни друкували і розповсюджували п'ятеро студентів у Мюнхені. Їх у червні 1942 року молоді люди роздавали в навчальних аудиторіях у себе в університеті. В історію п'ятеро молодих супротивників нацизму увійшли як група «Біла Троянда». Подвиг Мюнхенських студентів німці оцінили лише через кілька десятиліть.

Брати участь у Русі Опору в Німеччині було складніше, ніж в будь-якій іншій країні. Німеччина і була країною нацистів! Вона оголосила війну Європі. Тут протестуючих не підтримувала більшість населення. Будь-яке інакомислення переслідувалося.

Ще в тридцяті роки минулого століття у Третьому Рейху, майже відразу ж після приходу Гітлера до влади, було введено жорстку цензуру. Все, що суперечило нацистським

ідеям, - знищувалося. До списку неугодних потрапили твори 149 письменників. У травні 1933 р. на Бебельплац влаштували масову акцію спалення книг.

Сьогодні на місці багаття встановлено скляний люк. І вночі, завдяки особливому підсвічуванню, видно, як глибоко донизу йдуть книжкові стелажі, в яких могли б стояти спалені книги. У вогонь літературу кидали студенти німецьких вузів. Було спалено твори Зощенко, Джека Лондона, Хемінгуея, Ремарка, Карла Маркса. Недалеко на площі встановлено пам'ятний знак, де наведено цитату Генріха Гейне: «Там, де спалюють книги, зрештою почнуть спалювати і людей».

Репресувати в Німеччині могли просто за те, що ти - не німець. Одна думка про те, що тебе можуть посадити в концтабір, тоді лякала більшість незгодних з гітлерівським режимом.

Ойген Нойбер сьогодні живе в передмісті Берліна. Він згадує: німців, незгодних з режимом нацистів, було достатньо. І кожен чинив опір у міру можливостей. Він пам'ятає, як його сусіди, мама, та й він сам, будучи п'ятирічним хлопчиком, допомагали українським дівчатам, привезеним у Німеччину на роботи. У сусідньому дворі, на фабриці, вони шили одяг для німецьких солдатів. А самі ходили в зношених сукнях.

У Ойгена є ще одна традиція. Щороку 9 травня приходити в Трептов-парк, де поховані понад 7 тисяч радянських солдатів і стоїть статуя Воїна-визволителя. Цього року 9 травня Ойген теж поклав квіти до монумента. На згадку про всіх бійців, які віддали життя за його країну. І в пам'ять про тих, хто не побоявся чинити опір в найжорстокіший період нацистського режиму.

На фото: учасники групи «Біла Троянда» Ганс Шолль, Софі Шолль та Крістоф Пробст.

Дивіться також
ГЕНІЙ ВІЙНИ
1 грудня 2018 12:19
1 грудня 1896 року народився Георгій Костянтинович Жуков, радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу, один з головних полководців Великої Вітчизняної війни і творців Перемоги, чотири рази удостоєний звання Героя Радянського Союзу, кавалер двох орденів «Перемога». Для почерку Жукова характерними були величезна воля і мужність, твердість і наполегливість у відстоюванні власних рішень і доведенні їх до безпосередніх виконавців. У стосунках з підлеглими він далеко не завжди виявляв стриманість, міг бути грубим і жорстким, але полководець завжди і перш за все керувався інтересами справи. Як правило, в його операціях було менше безповоротних втрат, ніж у інших полководців. Саме Жукову було доручено приймати беззастережну капітуляцію Німеччини в ніч з 8 на 9 травня 1945 р. А 24 червня 1945 Маршал Жуков приймав на Червоній площі в Москві історичний Парад Перемоги.

Проект розпочато телеканалом "Інтер" у березні 2014 року. Партнери проекту: